Виховний захід у 3 класі.
"Традиційні українські страви".
Ведучий
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік!
Ведуча
Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро,
Зустрінемо хлібом,
Любов'ю і миром!
(Діти дарують хліб-сіль гостям).
Ведучий. Доброго дня, шановні гості! Ми раді вітати вас на нашому ярмарку традиційних українських страв!
Ведуча. Працьовитий і гостинний український народ здавна славився хлібосольством. Зайдіть до української оселі на годинку — без частування господиня не проводить вас. Усе смачно, ситно, а головне — корисно та невибагливо.
Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене».
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито за селом,
Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито ще й овес,
Тут зібрався рід наш увесь.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито на лану,
Хорошії гості до ладу.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито будем жать,
Дорогих гостей не забувать.
Вчитель. Наша хата тепла, чепурна,вікнами до сонечка. Українці дуже люблять свою хату. Хай вона буде невелика і небагата, але своя. «Постав хату з лободи, а в чужую не веди»,- співали дівчата своїм нареченим.
Діти, давайте ж зараз скажемо кілька слів про колишню просту українську хату.
Діти.
1. Хата ділиться на дві половини: перша, в якій в основному живе сім’я, друга – називалася чистою.
2. Піч будував найкращий майстер на селі. Не було підлоги, а долівка.
3. Між вікнами навпроти дверей стояв стіл, накритий скатертиною, кругом столу – лави.
4. У правому кутку хати – ікони. Там ховали найдорожчі речі, важливі документи.
5. Був мисник для збереження посуду.
Вчитель. Звичайно, гордістю оселі була піч. Піч – це друга мати: і обігріє, і нагодує, і висушить. А як гарно пахне від неї стравами, хлібом, сушеними яблуками, насінням, зіллям. Ще смачніші ці запахи тоді, коли наближаються свята. А найбільше свят тоді, коли люди вже звільняються від основної праці. Це – взимку. Ми з вами знайомилися із грудневими святами. Сьогодні ж більше дізнаємося із святковими датами інших місяців зими. Особливо багатий святами, які широко відмічає український народ, місяць січень.(Знайомство з народним календарем).
Зараз ми детальніше познайомимося з тим, запахи яких страв переважали в українських оселях і у святкові дні, і у будні. Наш виховний захід так і називається «Традиційні українські народні страви». Вам треба добре запам’ятати, які страви є традиційними в Україні, щоб у кінці уроку відповісти на мої питання. Також перед вами стоятиме завдання: розповісти про все почуте своїм близьким, друзям та сусідам. Увага!
Українська народна кухня – це така ж культурна спадщина нашого народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким можна пишатися, який не слід забувати.
Традиційними способами обробки продуктів для приготування їжі було переважно варіння і тушкування, меншою мірою – печіння та смаження. А також, щоб запастися деякими продуктами на зиму, їх сушили на печі, інші-солили та квасили.
Харчування українського народу в колишні часи було набагато різноманітніше , аніж зараз. Люди споживали переважно м'ясо і відчували себе куди краще,ніж тепер, коли вживають здебільшого рослинну їжу. Це, мабуть, пов’язане з нелегким теперішнім становищем в Україні, але справжні українці впевнені, що їхній народ з часом буде жити краще.
Я знаю, що українські міста і навіть села славляться своїми ласощами на всю країну: Київ – смаженими горіхами, Лубни – солодкими короваями, Полтава – не тільки галушками, а й «пряженими пундиками», Охтирка й Боромля – бубликами, Харків – сластьонами й маківниками.
Українська кухня складалася протягом віків і з давніх-давен відзначалася різноманітністю страв. Значне місце в харчуванні наших предків займала риба. Досить велику роль відігравали бобові культури: горох, квасоля, боби та інші. Ще з городніх овочів використовували капусту (свіжу й квашену), буряки, редьку,моркву, огірки, гарбузи. А для приготуванні їжі використовували жир, різні олії, оцет і горіхи. Через відсутність цукру немалу роль у харчуванні відігравав мед.
Серед солодких страв у давнину були відомі кутя з медом, кутя з маком і горіхами, рис з медом, кутя з родзинками, узвар.
Український народ – це дуже дружній народ і тому він тісно підтримував зв’язки з іншими країнами. З часом в сільському господарстві з’являлися все нові й нові культури, це такі, як гречка, шовковиця, солодкий перець і навіть картопля приїхала до нас з-за кордону. Багато страв з нашої національної кухні теж стали постійною складовою у харчуванні інших народів світу.
А зараз давайте заспіваємо жартівливу українську пісню «Із сиром пироги», бо і на нашому столі є смачні пироги, які спекла бабуся нашої Софійки.
(Діти співають пісню і виконують танцювальні рухи).
А тепер послухаємо і жартівливий вірш про пиріжки.
А в печі пироги печуться,
А дітям їсти не даються.
Один доти заглядав,
Поки таки не дістав та й з’їв.
А в печі пирогів не стало.
Він поліз на гору по сало.
Того сала не дістав,
Послизнувся та й упав, ой упав.
Ой вийшов господар із хати
Та й став його дрючком обертати.
-Чекай, чекай, панотче,
Не полізу поночі на цей раз.
Вчитель. Одним з ваших домашніх завдань було принести рецепт однієї з найулюбленіших страв вашої мами або бабусі. Ось погляньте, які рецепти принесли ваші однокласники. Тут є найрізноманітніші страви: і солодкі тістечка, і пишні торти, і різні салати. Мені хочеться звернути вашу увагу на рецепт, який принесла Катя Старина – куліш. Це одна з традиційних українських народних страв ще за часів козацтва. Ось послухайте, як вона готується.
Ви помітили, що всі рецепти я з’єднала жовто-блакитною стрічкою, і утворилася ось така кулінарна книга. Ми цю книгу теж помістимо в невеличкий музей народознавства, що вже народився у нашому класі.
А зараз я хочу з великим задоволенням вас познайомити з чарівною гостею нашої оселі Ольгою Миколаївною Хвастовою. Це не просто наша гостя, а й бабуся двох наших однокласників. Ольга Миколаївна не тільки гарна жінка, але й надзвичайна господиня. Вона прийшла до нас поділитися своїми секретами.
(Виступ бабусі)
А зараз ми надамо слово нашій однокласниці Валерії Кравець. Можливо, це не такий складний рецепт, але у своїй сім’ї вона готує цю страву сама.
(Виступ учениці)
Ми з вами давно знаємо, що найвиразнішою, найпопулярнішою, найбільш значущою українською стравою був, є і буде хліб. І недарма ми сьогодні зустріли наших шановних гостей саме хлібом. Хліб є символом добробуту, гостинності, хлібосольства. Хліб – усьому голова. Хліб та вода – козацька їда. Без хліба – суха бесіда. Так говорить народна мудрість. Хліба в Україні завжди їли багато. До найдавніших видів хліба можна віднести прісні коржі. Але улюбленим повсякденним та й святковим обрядовим був хліб учинений, тобто виготовлений на розчині, заквасці. Йог крихти ніколи не викидали, а віддавали птиці чи худобі. За гріх вважалося не доїсти шматочок хліба, а якщо такий окраєць випадково падав на підлогу, то годилося його підняти, поцілувати і доїсти. Ось як поважали хліб українці. Я переконана, що після сьогоднішнього заходу і ви будете відноситися до хліба ще з більшою повагою. А розповідь про хліб ми завершимо віршем.
Діти.
То хліб домашній, теплий хліб,
Хмільний, гарячий, щойно з печі.
На рушнику у літній вечір
Пашить, як сонце, на столі.
Тривкішого ти не знайдеш.
Зустрівся з горем чи бідою –
Цілушку з’їж, запий водою –
І будеш ситий цілий день.
Вчитель. За те стару хвалять, що добренький борщик варить. І дійсно, борщ – ще одна з найпопулярніших українських народних страв. В Україні існувало три різновиди борщу: зелений, червоний та холодний. Червоний борщ готували з буряком, капустою, морквою, петрушкою, а пізніше також з картоплею. У святкові дні борщ варили на м’ясній юшці, а в будень – з салом, часником і цибулею. Такий борщ нам приготувала мама Софійки – Віта Василівна.
Зелений борщ варили навесні з молодим щавликом, раніше навіть з лободою або кропивою, молодими листками буряка, засмажували яйцями та сметаною.
Холодник – винятково літня страва. Це був сирий борщ, оскільки варили тільки буряк та яйця. Їли його охолодженим, а замість хліба подавали варену картоплю.
А про кілька наступних страв нам розкажуть ваші однокласники.
Діти.
1. І м’яса в казани наклали, варили страву і пекли. З м’ясних страв найпопулярнішими в Україні були сало, печеня, смаженина, душенина, січеники, товченики, крученики.
2. Душенина – тушковане м’ясо, нарізане шматочками, тушковане у горщику.
3. Січеники і товченики – страви дуже схожі. Їх робили з м’яса або риби, які дрібно рубали, змішували з цибулею, білою булкою, сирими яйцями. Потім з цієї маси ліпили невеличкі ковбаски і смажили на пательні та дотушковували у печі.
4. Крученики – це відбитий шматок м’яса, у який кладеться начинка і завивається рулетом.
5. А сало їли і сирим, і вареним, і смаженим, і печеним. Ним смакували і в будень, і у свято. Про любов українців до сала говорить народна приказка «Живу добре – сало їм, на салі сплю, салом укриваюся».
6. Да й накладу огню
Да й наварю кашки.
Що в тій кашці?
Сир да масло.
Каша – одна з найдавніших страв. Каші в Україні готували з пшона, гречки,ячменю, вівса, кукурудзи, пізніше – з рису. Це була повсякденна обідня страва, друга після борщу. Готували каші й на сніданок, і на вечерю. Найулюбленішою по всій Україні була гречана каша. На родинні урочистості готували кашу, запечену з молоком, цукром, яйцями. Рідку кашу варили для дітей, хворих та у весняні дні, коли закінчувалися запаси продуктів.
Вчитель. Звичайно, каша була одним з традиційних страв в Україні, тому вона згадується у багатьох іграх, піснях, віршах. Зараз ми згадаємо одну з таких ігор.
Хлопчик. - Ой накладу вогник
Та наварю кашки.
Дівчинка. Що ж у тій кашці?
Хлопчик. Ложечка масла.
Дівчинка. Кому ж її їсти?
Хлопчик. Дівочкам, дівочкам.
Дівчинка. Ой накладу вогник
Та наварю кашки.
Хлопчик. Що ж у тій кашці?
Дівчинка. Жаб’яча ніжка.
Хлопчик. Кому ж її їсти?
Дівчинка. Парубкам, парубкам.
Будемо кашу варити, будемо хлопців манити!
Наша каша солона, щоб не було нам сорома.
Наша каша із проса, наша вулиця хороша.
Чи вже каша готова?
Готова, готова!
І справді готова.
Ой смачна!
Виносьмо її на вулицю!
Дівчатка. Ой ми дівки – чарівниці
Закопали горщик каші посеред вулиці!
Закопали горщик каші ще й кілком прибили,
Щоб на нашу та на вулицю парубки ходили.
7. Ой, вставали раненько,
Картоплю варили,
До вечора вареників
З нею наліпили,
Наварили вареників
Для гостей хороших.
їжте, їжте вареники,
Гості наші любі,
Вони трохи гаряченькі,
Не попечіть губи.
А вже ж у ті вареники
Картоплі напхали
Ще й перчиком притрусили,
Там його немало.
В череп'яну макітерку
Ми їх положили
Олійкою з цибулькою
Добре помастили.
їжте, їжте, гості любі,
Рахувать не станем
Може, кому буде мало, —
Ми іще добавим.
Є вареники у хаті —
В Україні все гаразд:
Всі —; щасливі і багаті,
Щедре сонце світить в нас!
Слава хаті українській,
Слава нашій всій землі,
І вареникам у мисці,
Що на нашому столі!
Вареники – класична українська страва з вареного тіста з начинкою. Тісто місили на сироватці з яйцем з пшеничного, житнього, гречаного борошна або їх суміші. Начинка, залежно від релігійного календаря, була пісною або скоромною. На повсякдень вареники готували нечасто, а здебільшого на храмові свята, весілля, хрестини, поминки.
Вчитель. Діти, ви знаєте, що наближаються Різдвяні свята і нам просто необхідно згадати про традиційні українські страви, які готують у кожній хаті до цих свят. У деяких областях України на святу вечерю готували 7 страв, в інших – 9. А ми зараз згадаємо всі 12 страв.
Діти. На свято готували кутю з маком,
Солону рибу з червоним раком,
З олією вареники,
Картопляні печеники,
Тертяники, книдлі,
Чорнослив в повидлі,
Капусту, грибочки,
А також огірочки,
Підливу з часником,
Хрін з червоним буряком,
Голубці із перцем –
Та все з чистим серцем!
Та ще салатів і приправ –
Ось і всі дванадцять страв!
8. А от кутя – головна ознака різдвяного столу. Її варили врочисто і до цього готувались заздалегідь: у ступці товкли пшеницю, терли мак, вносили мед, лущили горіхи. Куті готували багато. На лаві під образами клали жмут сіна, одягали рукавиці, брали горщик з кутею, ставили на сіно, примовляючи: «Іде кутя до покутя». Кутею починали і закінчували вечерю і вже більше не пили води, щоб влітку під час жнив не хотілося пити.
Також до Різдвяної куті варили узвар. Так називали відвар із сушених фруктів. Щоб узвар ставав солодший, іноді додавали меду.
Вчитель. На цьому ми будемо закінчувати наш захід. То про які ж страви ви розкажете своїм знайомим, коли розповідатимете про традиції українського народу?
(Відповіді дітей)
Ведучий. Смачна наша українська кухня, щедра, як душа нашого працьовитого народу.
Ведуча. Сподіваємось, що вам було цікаво послухати про її страви. Ну а зараз, гості дорогі, запрошуємо до частування.
Ведучий. І на останок хочемо побажати від щирого серця: смачного вам!
Ведуча. Куштуйте на здоров'я та добрим словом господарочкам віддячте.