Опис досвіду роботи
«Мій урок повинен одухотворяти мого вихованця
сміливістю, необхідною для того, щоб пливти в
океані знань».
В. Сухомлинський
«РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ КОЖНОГО УЧНЯ НА ОСНОВІ
ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ».
Як навчати дітей без примусу? Як розвивати у них стійку цікавість до знань і потребу в їхньому самостійному пошуку? Як зробити навчання радісним?
На мою думку починати треба із змін у взаємовідносинах між учителем і учнем, перевести ці стосунки у взаємодію, звільнитися від стереотипів спілкування з дітьми.
Ні відмінні знання підручників і методики, ні наша сумлінність та відповідальність не дадуть належних результатів, якщо в класі не буде сприятливого мікроклімату спілкування. В основу своєї роботи я заклала ідею – система навчання і виховання має бути спрямована на індивідуальність особистості. Насамперед, я намагаюсь організувати навчання дітей так, щоб вони з найменшими втратами сили і часу набували якнайбільше навичок і знань, необхідних для практичного життя.
Тому я за комунікативний підхід у навчанні, основна характеристика якого: вчитися спілкування, спілкуючись. До речі,починати треба не з монологу, а з діалогу. Те, що діти не можуть розповісти самостійно, вони досить легко долають у формі діалогу, відповідаючи на запитання або ставлячи їх самі. Розвиваючи мовлення своїх учнів, я намагаюсь також спонукати їх до самоаналізу, самовиховання, до створення в собі людини – особистості. Отже, мовлення відіграє в становленні людини найважливішу роль.
Навчаючи дітей, я намагаюсь підвести їх до висновку,що оволодіння принципами культури спілкування ніколи не звільняє нас ні від ваги виробу, ні від помилок, але може допомогти зробити свій вибір більш свідомим, підказати набір способів спілкування з вирішення конфліктів.
Девіз моєї роботи з дітьми: становлення людини – постійна робота душі. Робота душі має свій зміст і виступає як процес – це особисте усвідомлення, переживання себе,своєї сім’ї, країни, нації, людства; це зародження та вияв особистої відповідальності за долю близьких і далеких людей. Вітчизни. Всієї планети.
Я переконана: все, що відбувається в школі, повинно мати глибокий моральний зміст, школа має керуватися і потребами дітей, прагнути стати улюбленим місцем, де діти не тільки вчаться, а й живуть повноцінним духовним життям. Хочу виділити в своїй роботі такі фактори самореалізації особистості учнів:
1. Фактори відносин – це характер стосунків, які складаються між учителем і учнями і формують емоційний тонус колективу.
2. Фактор емоційної самореалізації – різнорівнева і диференційована за змістом організації навчального процесу.
3. Фактор здоров’я – формування здорового способу життя школярів.
4. Фактор творчості – розвиток творчих здібностей кожної дитини, максимальний розвиток самодіяльності, вільне вираження власного «я».
Нові підходи в навчанні дітей зробили їх моїми помічниками, допомогли стати друзями, колегами. У школярів сформувалися перші навички самоконтролю і самоврядування. Така система роботи дає мені змогу формувати особистість дитини, яка в житті, спілкуванні здатна правильно сприймати інформацію, переосмислити її, вплинути на думки, почуття, відстоювати свою точку зору, дослуховуватися до думок інших.
У молодшому шкільному віці формуються різні типи й види мислення, їх основні якості та властивості, розумові операції, закладаються передумови для розвитку стилю розумової діяльності. Саме на цьому етапі починає виявлятися творчий потенціал особистості. Найбільший вплив на розвиток пізнавальної сфери дитини, у тому числі її творчого мислення, має організований відповідним чином процес навчання.
Великий вплив на творчий розвиток дитини мають математичні вправи творчого характеру. Скажімо, під час виконання співанок діти не лише вивчають текст пісні, а й інсценізують її. Закріплюють навички лічби і запам’ятовують геометричні фігури. Вагомим у творчому розвитку дитини є взаємозв’язок батьків з педагогічним колективом , адже набуті під час уроків знання необхідно закріпити вдома.
Формування особистості в молодшому шкільному віці відбувається в колективі однолітків, що є найважливішим чинником виховання.Тому істотним показником розвитку особистості молодшого школяра є характер спілкування між дітьми.
Нагадаю у зв’язку з цією проблемою про неповторність кожної людської особистості. Із найдавніших часів люди усвідомлювали цінність людини. Грецький мудрець Еврипид чи не найточніше сказав: «Багато у світі дивних див, та найдивніше з них – людина».
Кожна людина за все своє життя виконує різні ролі: члена родини (батька – матері, сина – доньки, внука - внучки, брата – сестри); на вулиці – пішохода; в транспорті – пасажира; в бібліотеці – читача; в театрі – глядача; в школі – учня, вчителя та ін..
Та найсвятіша її роль – бути доброю людиною, доброчинною особистістю.
Освоєння теоретичних знань у процесі навчальної діяльності найефективніше тоді, коли вона сполучається з гроюю, працею, суспільно корисними справами. Взаємозв’язок навчання з іншими видами діяльності дітей є психологічною основою єдності їхнього навчання й виховання.
Таким чином це забезпечує навчання і виховання особистості, розвиток її індивідуальності, здатної жити й творити в новому світі, що розвивається.